Хвороба туберкульоз. Туберкульоз

Туберкульоз

Туберкульоз (сухоти) - це хронічне інфекційне захворювання, дуже різноманітне за проявами, яке викликається особливими мікробами - мікобактеріями, їх називають ще туберкульозними паличками, або паличками Коха

Туберкульозні палички вражають органи дихання (легені, бронхи, гортань), кишечник, сечостатеві органи, кістки, шкіру тощо.
Туберкульоз - соціальна хвороба. Услід за економічною кризою за всіх часів починалась епідемія. Останній спалах захворюваності був у середині XX століття після Другої світової війни. А 1995 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) знову оголосила епідемію туберкульозу у всьому світі.
Великого поширення набула ця хвороба і в Україні. Не­зважаючи на всі заходи, яких вживають для запобігання їй, щогодини туберкульозом заражаються троє жителів нашої країни, щогодини вмирає один хворий, а всього хворіє 1,5% населення. З'явилась нова небезпечна форма хворо­би - хіміорезистентний туберкульоз, тобто не чутливий до дії лікарських препаратів. Він розвивається утих, хто пере­рвав лікування. Причому той, хто заражається від такого хворого, одразу хворіє на важку форму.
Джерелом інфекції, як правило, є хвора людина, яка виділяє з харкотинням туберкульозні палички. Основний шлях зараження - через повітря, що вдихається. В деяких випадках джерелом зараження може бути некип'ячене мо­локо від ураженої туберкульозом худоби.
Попадання в організм туберкульозних паличок означає лише зараження, а не захворювання. І хоча людина дуже сприйнятлива до туберкульозної інфекції, здебільшого ор­ганізму все-таки вдається перебороти її. Розвиткові хво­роби сприяє ослаблення організму попередніми захворю­ваннями, погане харчування, погані санітарно-гігієнічні умови праці та побуту, тривалий контакт із хворим, який виділяє туберкульозні палички.
Зараження частіше відбувається у дитинстві. Попадан­ня туберкульозної палички в організм викликає підвищен­ня стійкості до туберкульозу - нестерильний імунітет, тоб­то імунітет, пов'язаний з наявністю в організмі хворобо­творних мікробів. У цьому випадку організм справляється з повторною інфекцією при малопомітних або зовсім не­помітних явищах.

Дев'ять симптомів захворювання на туберкульоз
1. Кашель упродовж трьох і більше тижнів.
2. Кровохаркання.
3. Біль у грудній клітці.
4. Погіршення апетиту.
5. Зниження маси тіла.
6. Втома і слабість.
7. Лихоманка або субфебрилітет.
8. Потіння вночі.
9. Задишка.

При наявності одного або кількох із цих симптомів не­обхідно пройти флюорографію органів грудної клітки та всебічне обстеження.
За несприятливих умов може вражатися той чи інший орган. У 80-90% випадків це легені. У тканинах, куди по­трапляє туберкульозна паличка з потоком крові, лімфи або через дихальні шляхи, виникають ділянки запалення у ви­гляді дрібних горбиків або великих вогнищ-інфільтратів, які можуть зазнавати розпаду з утворенням порожнин (ка­верн). У них мікобактерії туберкульозу розмножуються і че­рез бронхи вражають інші відділи легенів, а також у великій кількості виділяються з харкотинням.
Зазвичай при туберкульозі порушуються сон і апетит, підвищується температура, з'являється втомлюваність, збудження нервової системи, кашель, «нічні поти», схильність до застуд.
Особливо типові ці прояви у дітей, які захворіли на туберкульоз, - дитина стає млявою, блідою, погано їсть, худне, з'являється субфебрильна температура (37,0-37,3°С), збільшуються периферичні лімфовузли. Це так звана туберкульозна інтоксикація, при якій явного ураження ле­генів може і не бути.
Вторинний туберкульоз виникає в більшості випадків внаслідок загострення в легенях вогнищ, які залишилися після первинного інфікування в дитинстві або після по­вторного зараження.
При несприятливих умовах відбувається поширення процесу в легенях: настають періоди загострень, які зміню­ються періодами затихання і уявного благополуччя, що три­вають від кількох місяців до кількох років. Періоди загост­рень тривають від кількох днів до 1-3 місяців; при цьому підвищується температура, зникає апетит, розвивається ка­шель, задишка, слабість, збільшується кількість харкотиння, в якому знаходиться все більше туберкульозних паличок. У цей час можуть виникати характерні для туберкульозу ус­кладнення у вигляді кровохаркання, випітних плевритів, пневмотораксів, ураження інших органів. У період загост­рення з'являються нові вогнища в легенях, нові каверни, які можуть стати джерелом кровотеч, небезпечних для життя.
При прогресуванні туберкульозу легенів спос­терігається порушення функції дихання, кровообігу, трав­лення, з'являється задишка, погіршується апетит, пору­шується засвоєння їжі, мучить безсоння. Хворий худне, на­буває вигляду «сухотного» хворого.

Туберкульоз гортані виникає внаслідок інфікування харкотинням або через лімфатичні та кровоносні судини. До ураженої туберкульозом гортані приливає кров, згодом утворюються виразки, а після їх загоєння - рубці. З'яв­ляється кашель, хриплий голос, біль при кашлі та ковтанні. Перебіг хронічний з періодами покращення.

Туберкульоз кишечнику виникає переважно в товсто­му та нижніх відділах тонкого кишечнику, часто співіснує з легеневим туберкульозом. На слизовій оболонці кишечни­ку виникає спочатку горбик, потім більші вогнища, які роз­падаються та утворюють виразки. Проявляється хвороба спазмами в кишечнику та запаленням очеревини, запора­ми, які чергуються з проносами.

Туберкульоз кісток та суглобів частіше буває в ди­тячому та підлітковому віці, ушкоджує частіше хребет, кульшовий (тазостегновий) та колінний суглоби. Завжди вторинний, зараження відбувається внаслідок попадан­ня інфекції з первинного вогнища з потоком крові. Пе­ребіг циклічний, у результаті розвивається горб, анкіло-зи (нерухомість) у суглобах, атрофія м'язів, укорочення кінцівок.

Туберкульоз нирок - вторинний прояв туберкульозу внаслідок заносу інфекції по кров'яному руслу, рідше по лімфатичних судинах при ураженні статевих органів. Іноді може виникнути декілька горбиків, потім невеликі рубці без порушення функції сечовиділення. При несприятливо­му перебігу в нирках утворюються каверни та нариви.
На початку істотних проявів немає, при залученні до про­цесу ниркової миски з'являється біль у попереку, висока температура, нежить. Часто вражається сечовий міхур і з'являються часті позиви на сечовиділення, що іноді буває єдиним симптомом захворювання.

Туберкульоз шкіри порівняно рідко поєднується з ту­беркульозом легенів, хоча здебільшого буває результатом поширення туберкульозу із первинного легенево-залозис­того туберкульозного утворення, рідше прямо через кров. Проявляється переважно у вигляді вовчака.
На шкірі з'являються невеликі плями, які швидко перехо­дять у вузлики коричнево-червоного кольору, м'які на дотик. Вузлики зливаються, утворюють великі плоскі бляшки. Уде-яких хворих виникають спотворюючі пухлиноподібні утво­рення, у інших - виразки, які викликають значні руйнування тканини. Навіть на рубцях можуть з'являтися нові вовчакові вузлики. Може розвинутися ускладнення - бешиха, іноді злоякісне переродження. Здебільшого вражається обличчя, ніс, слизова носа, рідше - ротова порожнина.
При своєчасній діагностиці і правильному лікуванні хворі на туберкульоз одужують. Лікування має проводитись під наглядом лікаря. Особливо важливо звернутися до лікаря на початку захворювання, коли успіх лікування найбільш імовірний. Тому так необхідно своєчасно проходити медичні огляди, в тому числі і флюорографію органів грудної клітки, яка фактично, поруч з аналізом харкотиння, є основним ме­тодом діагностики туберкульозу легенів.
Важливо проходити обстеження на туберкульоз людям із груп ризику: хворим на діабет, хронічні неспецифічні захво­рювання легенів, імунодефіцити, алкоголізм, наркоманію, виразкову хворобу шлунка. Серед них туберкульоз виявля­ють у 6-7 разів частіше, ніж серед населення загалом.
Велику увагу слід приділити запобіганню зараження тубер­кульозом дітей. Якщо у вашій сім'ї народилася дитина, усі, хто живе з нею в одній квартирі, повинні обстежитися на туберкульоз. Особливо це стосується бабусь та дідусів - часто на їхній кашель не звертають уваги, відносячи це на старечі хвороби.
Виберіть для дитини кімнату або куточок, де сухо і теп­ло. Важливо, щоб туди проникали сонячні промені - під їх дією паличка туберкульозу гине. Для профілактики підлогу іноді мийте з дезінфікуючим розчином.
Загартовуйте дитину, частіше бувайте з нею на свіжому повітрі.
Дитина повинна обов'язково повноцінно харчуватись, особливо їй необхідні продукти, які містять білок: м'ясо, риба, яйця, молочні продукти, горіхи, бобові, соя.
Не давайте дитині сирого молока, оскільки тварини теж хворіють і через молочні продукти теж можна заразитися.
Якщо дитина почала гірше їсти, швидко стомлюватись, сильно потіти вночі, стала млявою або, навпаки, роздрато­ваною, якщо у неї безпричинно підвищується температура, збільшились лімфовузли, необхідно звернутися до лікаря. Першим симптомом туберкульозу не завжди буває кашель.
Слідкуйте за реакцією Манту, на сьогодні цей метод вияв­лення туберкульозу залишається основним. Пробу Манту не­обхідно робити щорічно. Вводиться в малих дозах туберкулін, при цьому в інфікованому організмі виникає відповідна ре­акція, утворюються антитіла, в той час як не заражений тубер­кульозом організм не реагує навіть на великі дози тубер­куліну. У інфікованого на місці внутрішньошкірного введення дуже малої дози туберкуліну через 24-48-72 години з'яв­ляється почервоніння та припухлість (папула). У незаражених така проба Манту буває негативною. Якщо діаметр папули більше 10 міліметрів, то дитину ставлять на облік у фтизіатра.
Позитивна реакція Манту свідчить не про хворобу, а про інфікованість, і не треба їх плутати. Велика папула означає, що в організм потрапили бактерії туберкульозу, і кров та лімфа прореагували виробленням антитіл, які блокують бактерії, щоб вони не розмножувались. Якщо бактерії по­чали розмножуватись уже в організмі, то це означає роз­виток захворювання. Щоб цього не трапилося, дитині для профілактики призначають спеціальні препарати.
Якщо виявиться, що дитина інфікована паличкою ту­беркульозу, не відмовляйтеся від хіміопрофілактики, якщо ж вона хвора, негайно розпочинайте лікування.

У домашніх умовах необхідно створити хворому спри­ятливу для одужання обстановку, забезпечити правильний догляд у періоди загострення, подбати про убезпечення оточуючих від зараження.
По можливості необхідно ізолювати хворого (особливо від дітей). Харкотиння слід збирати в посуд, який закри­вається кришкою, потім спалювати або закопувати в зем­лю, а посуд знезаражувати кип'ятінням або сухим хлорним вапном.
Хворі на туберкульоз часто ночами багато потіють. З профілактичною метою слід на ніч обтиратися холодною водою з оцтом або випити перед сном склянку молока з чайною ложкою коньяку, або відвар шавлії на молоці (1 чайна ложка сухої трави на склянку молока).
Необхідно забезпечити повноцінне харчування та правильний спосіб життя. Хворі обов'язково повинні ки­нути палити, їм необхідно уникати простуд, перевтоми, всіляких надмірностей та стресів. Корисні перебування на свіжому повітрі, особливо в сосновому лісі, у горах, на селі.

Узагалі ж необхідно бути дуже пильними. Вживайте в їжу тільки перевірені молочні та м'ясні продукти. Ос­терігайтесь випадкових контактів з незнайомим людьми, біженцями, переселенцями та особливо з особами без постійного місця проживання. Пам'ятайте, що туберкульоз передається через посуд, через поцілунки, будь-яким по­бутовим способом (правда, через кров та статевим шля­хом заразитися неможливо).

Як допоміжні, при лікуванні туберкульозу можуть стати у пригоді засоби народної медицини:
* полин гіркий (квітучі верхівки) змішати з 70-градусним спиртом у пропорції 1:10, настояти 2 тижні в темному місці, процідити, вживати по 10-20 крапель тричі на день перед їдою, запивати соком або киселем;
* 1 чайну ложку соснових бруньок залити склянкою моло­ка, кип'ятити 5 хвилин на малому вогні, помішуючи де­рев'яною ложкою, процідити, пити по 1-2 ст. ложки 3-4 рази на день після їди;
* 1 чайну ложку бруньок сосни варити в склянці води в за­критому посуді, настояти 2 години, процідити, випити за 3 прийоми протягом дня;
* 1 чайну ложку соку алое змішати зі 100 г розтопленого свинячого чи гусячого сала або несолоного вершково­го масла, 100 г меду, 50 г какао та приймати по 1 ст. ложці на склянці гарячого молока двічі-тричі на день;
* 4 листки алое подрібнити та помістити у пляшку з ви­ном, настояти 4 дні, приймати по 1 чарці тричі на день;
* 2 ст. ложки трави хвоща польового залити склянкою ок­ропу, настояти ЗО хвилин, процідити, вживати по тре­тині склянки 4 рази на день;
* 1 ст. ложку подрібненої трави чистотілу звичайного за­лити склянкою окропу, настояти 2 години, процідити, пити по чверті склянки тричі на день до їди;
* 1 ст. ложку сухої трави багна звичайного залити склян­кою окропу, настояти 1 годину, процідити, пити по 2-3 ст. ложки тричі на день;
* 1 ст. ложку трави вересу звичайного залити склянкою окропу, настояти 1 годину, процідити, випити протягом дня у 3-4 прийоми (добова норма);
* свіжозібране листя мати-й-мачухи скласти шарами в емальованому посуді, пересипати цукром, закопати в землю. Через 1-2 місяці буде однорідна маса. Додати меду із розрахунку 0,5 кг меду на 1 кг маси, вживати по 1 ст. ложці тричі на день;
* при вовчаку роблять примочки із соку або настою трави чис­тотілу звичайного, свіжого соку трави деревію звичайного в суміші з оливковою олією у співвідношенні 1:10, соком алое;
* подрібнене листя чистотілу звичайного розтерти з нут­ряком, змащувати уражені місця при вовчаку.

Тегі: Холецистит